0 800 308 900 (безкоштовно зі стаціонарних в Україні)

Для студентів такі програми ― чудова можливість подивитися світ, попрацювати в міжнародній компанії, набути досвіду роботи, знайти нових друзів. Дуже багато студентів їде, аби поліпшити свої знання англійської мови.

― Я і заробив трохи, і відпочив в Америці, ― роз­повідає про свою літню пригоду Тарас Брандибура. ― Жив у Нью-Йорку, в одному з районів Брукліну, а працював на невеличкому острові Свободи в океані, куди протягом дня навідувалося близько 15 тисяч туристів. ― До речі, славнозвісна статуя Свободи височить на відстані двох кілометрів від колишніх "веж-близнюків" і колись символізувала зустріч імміґрантів у гавані Нью-Йорку, які приїжджали до США в пошуках кращого життя. На початку ми виконували різну роботу, аби наші роботодавці придивилися, що і в кого ліпше виходить. Пізніше я відповідав за поповнення холодиль­ника. Позаяк була нестерпна спека, то всі купували воду, тому кожну хвилину холодильник треба було поповнювати десятками пляшок. Ми отримували 8,50 долярів за годину, отже, щодня мали до 80 долярів США. Але політика така, що якщо людина має бажання працювати довше й витримує навантаження, від­повідно вона й отримує більше. Напри­кінці ми могли собі дозволити поїхати на Ніагарський водоспад і відвідувати найпопулярніші клуби міста! Кімнату винаймали в українців із Дніпропе­тровська за помірну плату. Сплачуючи 120 долярів на місяць, навіть дивилися кабельне телебачення. Знайти житло взагалі не проблема, оскільки є кілька українсько- та російськомовних газет на зразок "Вашого магазину", де розміщені різні оголошення. До речі, із самого початку отримав справжній культурний шок! Неможливо було повірити в те, що в місті є кілька ресторанів української кухні та кав’ярень. А в центрі міста ― українська церква! Українська громада там тримається дуже міцно й робить усе, аби наші люди відчували підтримку та зберігали дух нації.

Для пропонованої сезонної роботи працедавці зазвичай не вимагають спеціяльної кваліфікації або досвіду роботи, а відповідальність обмежується простими завданнями та обов’язками. Однак існують окремі позиції, пов’язані з прямими контактами з клієнтами, підвищеною відпо­відальністю або складнішими ви­дами діяльности. В цих випадках потрібні комунікабельні студенти з умінням працювати з клієнтами та високим рівнем знання англійської мови. Такий працівник отримує набагато кращі умови праці та вищий рівень платні. За­звичай студент у середньому працює близько 40 годин на тиждень. Заробіток становить 7-12 долярів США за годину. Часто є можливість понаднормової роботи з оплатою 150 відсотків від базової заробітної платні. Окрім того, багато студентів без будь-яких проблем знаходить додаткову роботу на пів чи повну робочу ставку. Отже, пошук достойної роботи залежить від здібностей, працьовитости та особистих пріоритетів студента.

З правового погляду студенти опиняються на одному рівні з усіма леґальними працівниками США. Тому, з одного боку, відсутній т.зв. "пільговий тариф", а з иншого ― студент має вели­ку кількість прав, які надані постійному персоналу. Податок нараховують по-різному, щонайменше від 20 відсотків від повної зарплатні кожного місяця. Але цю суму можна повернути по при­буттю в Україну, адже податок є перестрахуванням, що людина повернеться у свою країну.

― Все залежить від того, де людина працює, ― розповідає Стас Великодній, студент юридичного факультету Київського міжнародного університету. ― Я обрав вакансію рятівника в місті Орландо (Флорида). Тиждень дається на навчання, і залежно від відсотка успішности студентові виплачують гроші за навчальний період. Загалом же робоча година ― 7,5 долярів, тож за день долярів 50 заробляв. Дев’ять долярів сплачував як податок. Але позаяк для того, щоб отримати ці гроші вже в Україні, треба було збирати різні довідки з місця роботи, з місця проживання, я вирішив не займатися цією бюрократі­єю і цей податок залишив їм. До речі, Орландо обрав невипадково. Це одне з найбільших туристичних міст Флориди, відоме своїми парками розваг. Чесно кажучи, я собі ні в чому не відмовляв протягом цих трьох місяців. Мав за мету привезти гроші, але потішив себе технічними новинками, зокрема привіз три ноутбуки. Мені сподобалася подо­рож, тому цим літом, можливо, знову поїду в Орландо.

Одним із найпопулярніших штатів є Каліфорнія. Також багато студентів їде в Нью-Йорк, Флориду. Кілька людей неодмінно їде кудись на північно-східне узбережжя, працюють люди і в Техасі. Місця обирають за різними чинниками: хтось воліє ближче до океану, дехто цікавиться безпосередньо урбаніс­тикою або культурними пам’ятками. Юлія Чорняк ― одна зі студенток, яка переживе американську пригоду цього літа.

― Мені дуже поталанило, позаяк нас їде аж шестеро з факультету пра­цювати офіціянтами в Оушн-сіті штату Меріленд. Сесію складатимемо у квітні, адже 18 травня маємо вже їхати. Добре, що декан пішов нам назустріч, до того ж, для студентів нашого факультету такі програми дуже корисні ― мовна практика, професійний сленґ. Цікаво поспілкуватися з американцями, по­працювати й, звісно, погуляти! ― ділиться враженнями Юлія, студентка факультету іноземних мов ЛНУ ім. Івана Франка.

Так, усе це чудово: і досвід, і подорожі, й нові зв’язки… Але відкритим залишилось для мене єдине запитання: чому працедавці воліють, аби до них їхали саме наші студенти?

― Здавалось би, особливо тяжкої роботи ми не робили, ― миттєво від­повідає Тарас Брандибура. ― Але американці й справді ліниві! Дивлячись, як ми старанно та злагоджено працюємо, дивувалися, й не було жодного дня, аби вони не сказали нам: "Народ, та ви що? Розслабтесь! Ви занадто серйозно ставитесь до роботи!". Тому не дивно, що цього року наші роботодавці дуже чекають знову на нас і навіть погодилися почекати, хоча сезон відкривається у травні-червні. Тому, якщо поїду цього літа, експериментувати із сесією не доведеться.

Власне, що й треба було довести…

Олександра ЦИЛІЯ, студентка третього курсу ЛНУ ім. І. Франка.

Джерело: Освітній студентський тижневик "Аудиторія": 5 лютого 2009 року.